Заходи

Конспект  підсумкового   заняття з народознавства на тему:

«Залишені  у спадщину святині – символи вільної України»

   Мета: Формувати патріотичні почуття через виховання любові до своєї домівки, свого села, своєї Батьківщини – України; продовжити ознайомлення із красою і величністю рідного краю; розширювати, уточнювати знання дітей про державні символи України: тризуб, прапор, гімн, їх значення;  закріпити знання дітьми народних символів України: верба, калина, соловей, сопілка; вчити дітей чути красу рідної мови на прикладі українських народних легенд, прислів’їв, приказок, віршів та пісень; розвивати пізнавальну активність; розвивати вміння розповідати, виразно читати вірші, пригадувати прислів’я; удосконалювати розповідне мовлення, учити правильно називати державні символи, покращувати інтонаційну виразність мовлення; формувати  бажання якомога більше дізнатися про історичне минуле своєї Батьківщини; виховувати любов до рідного краю та  почуття гідності за велич та красу держави, у якій вони живуть.

Попередня робота: читання віршів, оповідань, легенд про Україну, розглядання ілюстративних матеріалів, екскурсія та обговорення краєвидів рідного села.

Словник: герб, тризуб, гімн, державні символи.

Обладнання: карта України, світлини рідного села, державні та народні символи України, легенди, прислів’я, вірші, пісні про Батьківщину.

            

         

Святково прибрана група. Діти сидять півколом на килимі.

Вихователь:                Є багато країн на землі,

                               В них – озера, річки і долини…

                               Є країни великі й малі,

                               Та найкраща завжди – Батьківщина!

                                       Є багато квіток запашних,

                                        Кожна квітка красу свою має.

                                        Та гарніші завжди поміж них

                                        Ті, що квітнуть у рідному краю.

                            Є багато пташок голосних,

                            Любі, милі нам співи пташині,

                            Та гарніші завжди поміж них

                            Будуть ті, що у рідній країні.

   – Діти, сподобався вам мій вірш?  Про що в ньому йдеться?

Діти: (Про рідний край, про Батьківщину, про пташок, про квітки, що найкраще жити у рідному краю…) Наголосити щоб відповідали повним реченням.

Вихователь:   – Діти, а як ви розумієте вислів «рідний край»?

Діти:  (Це те, що є рідним, близьким для нас:  наш дитячий садок, наш будинок, вулиця на якій ми живемо, наше село.)

 Рідний край – це домівка моя, мама й тато,

 Це дитячий садочок і свято,

 Це мої прекрасні друзі

 Це метелик в зеленому лузі…

 Вихователь: Правильно, діти, молодці. А як називається край де ми з вами живемо?

Діти: Україна!

Вихователь:  Україна – любі діти, наш чудовий край

                             Тут ліси і полонини і луги і гай.

                             Україна –  це біленькі у садках хатки

                             Ниви збіжжям засіяні, запашні квітки.

                             І міста розлогі, славні, знай це кожний, знай!

                             Україна наша рідна – це чудовий край!

   

 ПІСНЯ «РІЗНІ В СВІТІ Є КРАЇНИ »

Діти:

          Україна – рідний край, поле, річка, зелен гай.

          Любо стежкою іти, тут живемо я і ти!

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи чарівні джерельця.

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і ріки глибокі.

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна –  це пісня весела!

               Рідний край мій, Батьківщина, зветься гордо – Україна!

               Є у нім степи широкі, гори сині та високі,

               Є моря –   такі безкрайні, ниви хлібні, урожайні.

               Є гаї, ліси дрімучі чарівні луги квітучі.

               Ріки є стрімкі, бурхливі, щедрі є сади красиві.

               Ясне сонечко іскристе, небосхил блакитний, чистий…

               Ось мій рідний край який – наймиліший, дорогий.

 Що таке Батьківщина? За віконцем калина,

 Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

 Дужі руки у тата,  під тополями хата,

 Під вербою криниця, в чистім полі пшениця,

 Серед лугу лелека і діброва далека…

                   Буває часом сліпну від краси.

                   Спинюсь, не тямлю що воно за диво,

                   Оці степи, це поле, ці ліси,

                   Усе так гарно, чисто, незрадливо.

                   Усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься Україна.

                   Що хоч спинись і з Богом говори…

Вихователь:       Пишайся, Вкраїно!

                                 Це діти  твої, тебе у віршах прославляють.

                                 Дивися, Вкраїно,

                                 Маленькі серця, любов’ю до тебе палають.

– Наш рідний край вабить чудовою природою,  славною історією свого великого народу, народними звичаями, традиціями. І ми з вами, діти,  повинні любити нашу рідну землю, шанувати та примножувати її багатства. А які прислів’я ви знаєте про рідний край?

Діти:

·        Де рідний край –  там і під сосною рай.

·        Людина в рідному краю – мов квітка в травневому гаю.

·        Там земля мила – де мати народила.

·        За рідний край і життя віддай.

·        На рідній землі – тепло і вдень і вночі.

·        У чужій сторонці не так світить сонце.

·        Людина без Вітчизни –  як соловей без пісні.

·        Рідна земля і в жмені мила.

·        Всюди добре, а вдома найкраще. 

Вихователь:  - Любов до рідної землі починається з батьківської хати. Берег нашої  з вами любові –  це село у якому ми з вами живемо. Яку назву має наше село?

Діти:  –  Мостиська  Другі!

Село моє на славній Україні,

Одне-єдине з назвою такою.

 Лежить воно між лісом у долині

 І всіх чарує дивною красою.

    Воно прекрасне ранньою весною

    Коли зелений одяг накидає.

    Воно чарує коли осінь-чарівниця

     В багряні шати ліс наш одягає.

      – Погляньте, яке чудове та неповторне наше село! Із віконця ми так само бачимо маленький куточок нашої Батьківщини – подвір’я дитсадка, нашу вулицю, сусідній будинок. Як ви гадаєте, чи багато в нашому селі таких чудових куточків? Давайте ми їх розглянемо, і розповімо про них.

Підходимо до міні карти України

         - Наше село – це маленька частинка нашої великої Батьківщини. Адже наша Батьківщина дуже велика.

Мовленнєва  гра «Наше село»

Вихователь демонструє дітям світлини, на яких зображені куточки рідного села. Пропонується дітям вибрати фото, розповісти що на них зображено.

   -Діти, я не випадково приготувала  для вас світлини у формі сердечка, адже коли ви станете дорослими , по- різному складеться у вас доля, хтось залишиться жити тут, у рідному селі, хтось буде жити в іншому місті, а хтось , можливо, у іншій державі. Але мені б дуже хотілося , щоб ці чудові куточку з вашого дитинства назавжди залишились у ваших серцях.

 Діти:

    -На цій світлині зображено наш дитячий садок. Він у нас світлий, просторий, неповторний. Щоранку я  залюбки сюди поспішаю тому, що мені тут завжди раді,  тут на мене чекають мої друзі та безліч цікавих занять.

    -А на цій світлині зображена наша церква. Щонеділі я з родиною відвідую Службу, мені  дуже подобається співати разом  з дідусем у церковному хорі.

   - На цій світлині зображено школу нашого села, як і всі мої друзі я мрію швиденько підрости і піти цього року у перший клас.

Вихователь: – Всі ми любимо свою Батьківщину - Україну, свій рідний край, своє село. А як ви розумієте слова: «любити рідний край»?

Діти:

·        Любити рідний край –  означає берегти свій дім, свою вулицю, своїх рідних;

·        Любити рідний край – означає шанувати старших і допомагати молодшим;

·        Любити рідний край – означає рідну природу:кущик, дерево, пташку, комашку;

·        Любити рідний край – це означає пишатися своєю Батьківщиною, тим, що ми – українці;

·        Любити рідний край – це означає приносити користь нашій Батьківщині, захищати її від ворогів.

·                    Показ слайдів

·        Вихователь : – Не можна не любити  наш рідний край: його бистрі стрімкі ріки, глибокі, кришталево-чисті озера,  грайливо-бурхливі морські простори, безмежні лани золотої пшениці,  неозорі поля, засіяні працьовитими руками,безкраї барвисті луки , що виблискують всіма барвами веселки, щедро квітучі весняні сади, звідки доноситься чарівний спів соловейка, таємничо-замріяні багатолітні дрімучі ліси, та високі сині гори, овіяні туманами…

 Кажуть, що на Батьківщині – найяскравіше небо, найласкавіше сонечко, яке світить та гріє особливо. Де б, у яких далеких мандрах не була людина, а завжди повертається додому, до батьківського порогу, до рідної хати, на рідну землю. Але найголовніше в кожному краю –  це його люди, народ. А як ми називаємо людей котрі живуть в Україні? ( українцями, українець, українка)

           Я україночка від роду, землі цієї я краплинка

           Я доня рідного народу, його дитина –  українка!

                         Українець я маленький, Україна – край рідненький.

                         Вірний син свого я роду українського народу.

                         Все, що рідне, я кохаю, всім хто рідний, помагаю.

                         Своє ціню, свого вчуся і до рідного горнуся!

Українка я маленька, українка моя ненька.

Вірна я дочка народу, бо козацького я роду.

Щиро я свій край кохаю – краю кращого не знаю.

Так я завжди буду жити – рідний край буду любити,

Українцям помагати. Україна – моя мати!

            Вербичка над ставом, у лузі калина,

            Барвисті долини, безкраї поля.

            Веселим потічком хлюпочеться річка.

            Я тут народилась – україночка я!

Я маленька українка - треба всім це знати,

Українець є мій тато , українка – мати.

Українкою вродилась, українка буду,

Та про рідну Україну ввік я не забуду!

               Українцем народився, син я України!

               По-вкраїнськи я говорю і молюсь щоднини.

               По-вкраїнському співаю рідні, гарні пісні,

               І вони, я так гадаю, вам теж мабуть звісні.

               По-вкраїнському в забаві з дітьми розмовляю.

               Українців тата, брата, маму і сестричку маю!

               Українець з крові й кості – дякую вам, любі гості!

 

 -  Знаєте, діти, український народ завжди любив і шанував рідну землю, рідну мову, споконвічні традиції. Цю любов і шану передавали від покоління до покоління. Любов до Батьківщини оспівували і у віршах, і у піснях. Давайте заспіваємо і ми.

     ПІСНЯ: «НАША УКРАЇНА»

   Дидактична вправа «За що ти любиш Україну»( По колу передається сердечко)

Вихователь запрошує дітей стати у коло і звертається до них:

«Діти, я дуже люблю Україну, свій рідний край. Я люблю свій дім де я народилася і виросла, тут моя сім’я , улюблена робота … А ви за що любите Україну?»

Вихователь:  – У давні часи ходили по українських землях бандуристи, співали вони, граючи на бандурах, народні пісні, думи, розповідали про рідний край. Вони були душею народу, носіями його символів.

      -  Зараз ми пригадаємо які символи українського народу  вже знаємо, відгадавши загадки:

          У вінку зеленолистім,                

У червоному намисті,

Видивляється у  воду

          На свою хорошу вроду. (Калина)               

                                                                            

 Плаче красуня над річкою:

          – Пов’язала б коси стрічкою,      

            Та вітер весь час налітає                                                                      

            І коси мої розплітає.      (Верба)        

                                                                            

В мене є великий хист,

Я співаю,  як артист.

Спів той радісний усюди

Дуже люблять слухать люди. ( Соловей)

                                                                            

Сплелися у коло всі квіточки з поля.

Духмяні, барвисті, в стрічках шовковистих.

І кличе в танок український… (Вінок)

                                                                             

Майстер цей з’явився рано, на даху помудрував,

І без цегли і без крана  дім собі побудував.

Майстер прилетів здалека, ви впізнали: це…. (Лелека).

                                                                                   

У лузі вирізана, гладенько витесана,

Голос тоненький має, всіх маляток звеселяє.

Не паличка, не гілочка – звуть її… (Сопілочка).

                                                                                      

На портретах,  іконах висять, красуються 

          У світлицях всі ними милуються .   (Вишиті рушники)   

                                                                                                                                               Вихователь: - Молодці! Усе це, діти – українські народні символи.

   МУЗИЧНА ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА «УКРАЇНО,  МИ – ТВОЯ НАДІЯ»

                                         

Вихователь: - Крім українських народних символів ще існують символи української держави.

- А зараз , діти , сідайте всі зручно і уважно слухайте. Я розповім вам давню легенду.

  Колись давно жила жінка. І було у неї три сина. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя.  Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Зібрався  у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, що зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’я Тризуб.

  Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив він матір. Одержав середній син ім’я Прапор.

    А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків спів. І одержав син за свій джерельний голос і гарний  спів ім’я  Гімн.

     І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють свою неньку. А як ви гадаєте, як звали матусю трьох братів? Правильно, молодці!

    Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні національні символи України .             Найдавнішим  зі знаків, які дійшли до наших днів, і сьогодні є тризуб

    Тризуб – держаний герб, символ державної влади. Важко визначити коли його вигадали українці, можливо, ще тоді у сиву давнину, коли почали користуватися знаряддям праці, яке нагадувало тризуб. Воно допомагало успішно полювати на звірів, ловити рибу, навіть оборонятися. Є багато пояснень тризуба:

Світорозуміння: тато-мати-дитя;

У християнстві це: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий.

                                                    

   Тризуб завжди був і є предметом національної гідності та гордості українців.

       Одним із головних державних символів є державний прапор. Прапор – це святиня. Його вшановують, оберігають. Кожна держава обирає для свого прапора ті кольори, що мають для неї дуже глибоке значення. Хто мені розкаже, якого кольору наш прапор? Відповіді дітей:

Кольори прапора:

Синій: блакитне небо,синє море , барвінок, волошки,…

Жовтий: пшеничний лан, яскраве сонечко , зерно, соняшники, пісок …

Синьо-жовтий прапор маємо:

Синє – небо, жовте –  жито.

Прапор свій оберігаємо.

Він – святиня, знають діти.

 Прапор жовто-синій в небі майорить.

 Дітям в Україні гарно й любо жить.

 Щира пісня лине в золоті поля.

 Наша Україна – радісна земля!

ПІСНЯ : «НАШ ПРАПОР»
 

        До найбільших святинь будь-якого народу належить державний гімн. Це ті слова,та музика, які змушують кожного з нас піднятися при першому ж акорді, затамувавши подих слухати ту мелодію, яка кличе до високого і світлого. Є така пісня і в українців.

           Слова палкі, мелодія врочиста

           Державний гімн ми знаємо усі.

           Для кожного села, містечка, міста -

           Це клич один з мільйонів голосів.

           Це наша клятва, заповідь священна.

           Хай чують друзі й чують вороги,

           Що Україна вічна, незнищенна,

           Була,  і є, і буде назавжди!

ГІМН УКРАЇНИ

Вихователь:А тепер , діти , давайте підсумуємо чи уважні ви були….

                Синьо – жовте полотнище гордо майорить.

                Це – ознака сили й слави Української держави.

                Синє небо, жовте жито – цю святиню знають діти.      (Прапор)

     Знак держави головний – всяк його повинен знати.

     Воля, слава, сила в нім – то ж попробуй відгадати.      (Герб)

            Коли звучить він – всі встають, до серця руку прикладають, 
            і вголос, й подумки співають, і Україну прославляють.  (Гімн)

Виходить Мати-Україна.

 Звучить мелодія бандури

 Вихователь: - Діти,  гляньте,  до нас  прийшла незвична  гостя. Ми з вами  сьогодні дуже багато про неї згадували. Подивіться уважно на неї, зверніть увагу на її вбрання, подумайте  і скажіть мені , як ви гадаєте, хто це?

Діти: Україна!

Вихователь: - Молодці , діти, впізнали. Так, це ненька – Україна.

Діти запитують:

˗         Україно - ненько, чому ти така зажурена?

˗         Чому смуток у твоїх очах?

Україна:

˗         Діточки мої кохані, ви ж –  маленькі українці, моє майбутнє, а мені сьогодні дуже боляче спостерігати що знову відбувається з моїми дітьми. Не сила більше терпіти, моя душа плаче, серце розривається від болю. (затуляє обличчя руками).

Діти:

˗         - Мамо-Україно, а чому ж ти така непричепурена, негарна, босонога?

˗         - Нене, а чому ж ти така знесилена і квола?

Україна:

 -Я розповім вам, діточки мої, от слухайте. Колись давно у сиву давнину, Злий Лиходій глянув на красу мою та захотів забрати її. Він сказав: «Я заберу дочок твоїх і занапащу їх у полоні! І нехай горе вкриє усі твої безмежні землі». Я просила його: «Забери усю мою красу, усю мою вроду, але не чіпай моїх донечок – вони ж моя надія, мої квіти». І забрав лиходій тоді мою чарівну красу. Але і цього йому було замало, от він промовив: «Коли сини твої будуть подорожувати, я напущу на них чари, вони блукатимуть по світу і ніколи не знайдуть дороги до дому!». І знову я благала: «Не займай синів моїх – забери краще мою силу, адже мої синочки-соколята то – моє майбутнє». І забрав Злий Лиходій всю мою силу. Тому, діти,  коли вам здається, що Україна некрасива, вразлива і слабка, не відвертайтеся від мене. Адже  я віддала всю силу і красу за своїх дітей.

Дівчатка: - Не журися, ненько - Україно, ми миттю прикрасимо тебе! (Підбігають до України, одягають їй віночок прикрашають квітами, беруть в коло) . Ліричний танок .     

  Хлопці: (Звучить Козацький марш)

(Встають перед Україною, рука в кулак на серці, ноги на ширині плечей).

- Не побивайся, нене, ми захистимо тебе і не дамо більше образити нікому!

Вихователь:

        -Наша країна справді буде сильною, вільною і єдиною, якщо ці маленькі серця палають такою щирою любов’ю до своєї Батьківщини.                

 Вихователь:

О, Боже єдиний, здійсни мою мрію:

Не діли мою землю на Західну й Східну.

Бо всі ми єдині, усі ми – сім’я,

У всіх нас одна Батьківщина, одна!

Одна і єдина, як вічна любов,

За неї ще предки лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони,

Щоб в вольній країні ми з вами росли.

За неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав:

Писав і благав у свого народу,

Щоби  не проспав Україну й свободу.

Бо звір стоголовий уже не дрімає,

І пазурі гострі у серце впинає.

Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата!

Розвій той туман, що окутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг!

Щоби Україна завжди була вільна,

Щоби залишалась одна – неподільна!

І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба,

І більше для щастя нічого не треба!

ПІСНЯ  « ПЕРЛИНА УКРАЇНА »            

"ПІВНИК - ІГРАШКА ДЕКОРАТИВНА"

Звучить пісня: ‘’Зеленеє жито,зелене…’’

Заходимо в групу і помічаємо гостей.

ВИХОВАТЕЛЬ (з короваєм):        Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

                                                          Вітаємо з хлібом, любов’ю і миром.

                                                          Хай хліб ясниться в полі, сяють очі щирі

                                                          Щоб жилось щасливо, щоб жилось у мирі!

ВИХОВАТЕЛЬ:  - Так, хорошії гості у нас сьогодні…Недарма ж у народі кажуть про гостей…А як кажуть,ой, забула. Ану підкажіть мені.

     Діти згадують прислів’я про гостей:

-Гість у дім- радість з ним.

-Гість  невільник- як немає огірка мусить їсти мед.

-Гість, хоч мало їсть, зате багато бачить.

ВИХОВАТЕЛЬ: Ох і вміє ж наш народ  жартувати!

-Діти, все в житті починається з малого:   із зернятка виростає колос, із насінини- дерево, а із маляти- доросла людина. Але все живе потребує тепла, ласки, турботи. Усе починається з сім’ї, з родини. А ми з вами  як одна велика родина, так? А в кожної родини є свої традиції, звичаї, обряди.І ми з вами їх повинні підтримувати та продовжувати.

-- Яка зараз пора року? А  місяць? Ми з вами вже знаємо , що на Україні з давних-давен навесні водять що? (Веснянки, гаївки)

          Діти співають: ‘’ Де гаївка лунала…’’

ВИХОВАТЕЛЬ: Молодці, вмієте підтримувати наші українські народні традиції. А зараз я вас попрошу підійти до нашого національного кутка і уважно поглянути на ці предмети. Що ви бачите перед собою? (Писанки, вишиті рушники, дерев’яні вироби, глиняний посуд.) Подобаються вам ці вироби? Чому?

   Відповіді дітей:

·        Рушник вишитий різнокольоровими нитками.На ньому вишиті геометричні фігури: квадрат, трикутник, ромб. Його вишивали руки майстрині, яка вкладала у роботу свою душу.

·        Писанкі різні, мають неповторні візерунки. Ними можна гратися, а також можна дарувати їх на свято Паски.

·        З глини вироблені різноманітні вироби: і посуд, і іграшки, і сувеніри…І всі вони неповторні…

ВИХОВАТЕЛЬ:  - Так. Усі ці вироби надзвичайно красиві, кольорові, яскраві, майстерно зроблені вмілими, дбайливими руками українських народних майстрів.

 У кожного народу є своя культурна спадщина, але наше українське мистецтво не може залишити байдужим нікого! Як ви гадаєте, як ми повинні ставитись до праці наших майстрів-умільців, руки яких здатні створювати ось такі чудові речі? Відповіді дітей.(Повинні пишатися ними, гордитися, поважати, шанувати.)

                   Люблю Україну як батька і неньку

                   Бо ми українці  щирі серденьком

                   З дитинства традиції предків вивчаємо

                   Творчість  народну  ми всі зберігаємо.

ВИХОВАТЕЛЬ:- А давайте ми з вами пограємо у таку цікаву гру’’ Для якого майстра?’’

·        Для якого майстра потрібні голка, полотно, кольорові нитки ?( Для вишивальниці)

·        Для чиєї роботи потрібен писачок, віск, фарби, яйце ?(Для писанкаря)

·        Хто не зробить свій виріб без дерева та спеціального різачка?(Різьбяр)

·        Кому для роботи знадобляться глина, фарби для розпису, лак, піч.?(Гончарю)

·        Який майстер не зробить свій виріб без металу та молотка ? (Коваль)

ВИХОВАТЕЛЬ:  - Молодці! А тепер уважно послухайте мій віршик і відгадайте, а з якого матеріалу я виготовила свій виріб. ( На столі стоїть півень виготовлений із соленого тіста та яскраво розфарбований)

                         З соленого тіста півника зліпила

                         Із тіста у півня і ніжки і крила

                         Хвіст аж горить, гребінь іскриться

                         І світяться очі наче зірниці.

                         Півник найгарніший у своїй родині

                         Він півник як півник, тільки трохи дивний.

                         Співають щосили півні на дворищі

                         А мій не співає і навіть не свище.

-То з чого я зліпила свого півника? Відповіді дітей.

-А знаєте, діти, чому він не свище ? Та тому , що я не майстер, адже для цього , щоб зліпити справжню іграшку-свищика, треба вчитися, потрібно володіти неабиякою майстерністю. Від сивої давнини і до наших днів дійшли вироби українських народних умільців. Бажаючи принести радість своїм діточкам майстри придумували  для них різноманітні забавки: деревяні, глиняні, солом’яні, навіть сирні з тіста. Але всі вони були дуже різні відрізнялись між собою  формою, кольором, візерунками.

--Вам , напевне,  часто доводилось спостерігати як мама на кухні випікає з борошна смачненькі тістечка  у формі сердечок, зірочок, горішків. Ось давайте і ми сьогодні з вами уявімо себе майстрами і теж спробуємо зліпити іграшку з соленого тіста.Ви ж у мене любите займатися цікавими справами, ви всі старанні, працьовиті.

   Згадуємо прислів’я про працю:

-         ‘’Роботящі руки гори вернуть’’.

-         ‘’ Бджола мала а й та працює.’’

-         ‘’У невмілого руки не болять.’’

-         ‘’Без труда нема й плода.’’

-         ‘’Добре в світі жити тому хто працьовитий.’’

ВИХОВАТЕЛЬ:  А я також знаю гарне прислів’я: ‘’ Аби руки та охота – буде зроблена робота!’’

        Показую іграшку-зразок. Разом з дітьми обстежуємо і розглядаємо її. Які частини тіла? ( Голова, шия, тулуб, хвіст). Що є у півника на голівці? (Гребінь, дзьоб, око, борідка.)

Пояснюю спосіб та послідовність виконання роботи:

Ділимо тісто на дві частини(одна більша, одна менша). Беремо більший шматок тіста, між долонями розкачуємо його так, щоб нагадував товстеньку морквину. Згинаємо навпіл. Починаємо формувати голівку, притиснувши шийку двома пальчиками лівої руки. Двома пальчиками правої руки на голівці прищипуємо дзьоб, борідку, гребінець. Гребінцю надаємо незвичайну казкову форму. Далі приступаємо до роботи по формуванню хвостика.Він теж має казкову форму тому, що це іграшка: стекою робимо кілька надрізів- 1, 2, 3, 4, 5,-це пір’я на хвості, прищипуємо пальчиками кінці і вигинаємо вниз.

З другого шматка відщипуємо маленький крихітний шматочок, кладемо його на долоньку і вказівним пальчиком круговими рухами формуємо малесеньку кульку- це очко нашого півника. Відщипуємо ще один шматочок, вже трішки більший, таким самим способом формуємо ще одну кульку – притискаємо великим і вказівним пальцями правої руки- це крило нашого півника. Стекою робимо пір’я на ньому. Залишився в нас найбільший шматок-це підставка для півня. Між двома долоньками круговими рухами теж формуємо кульку (найбільшу).Стекою притискаємо зліва , зправа, знизу—утворили квадрат.Ось наш красень-півень!

-         Всі мене уважно слухали?

-         То з чого будемо починати нашу роботу?

-         Як ми зробимо голівку? А гребінець? А хвостик? Як зробити підставку?

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА:

             Якось зустрілись у майстерні

             Великий , вказівний, середній,

             Мізинець, безімений пальці(показують по черзі)

             І приступили всі до праці(миємо ручки)

             Наші пальчики-брати люблять працювати(плескають)

             А чи змогли б для нас вони

            Чудеса тут показати?(крутять долоньками вгорі).

ВИХОВАТЕЛЬ:- То що дітки приступаємо до роботи? Так!

-         Коли розпочинаємо щось гоже

То молимось всі разом: ‘’Допоможи нам Боже!’’

    -Нумо , діти до роботи – покажіть свою охоту!!!

Діти самостійно починають виконувати завдання, при потребі допомагаю індивідуально.

Виставка дитячих робіт. Аналіз.

 ВИХОВАТЕЛЬ:

-Чудові роботи! Молодці! Ми їх підсушимо і на наступному занятті розмалюємо. Незабаром випускний, ви залишаєте садок, а ваші роботи ми подаруємо діткам які прийдуть до нас у групу. І кожен раз, беручи до рук ваші роботи, дітки і я разом з ними, будемо згадувати про вас!

- Ну , що сподобалось вам наше заняття?

-Мені дуже хотілося нашим сьогоднішнім заняттям запалити у ваших серцях хоча б маленький вогник гордості за те, що ви- українці, що живете у такій прекрасній державі Україна. Бережіть і пам’ятайте споконвічні традиції свого народу, бо без минулого- немає майбутнього. Саме вам вивчати,берегти, примножувати та творити  нашу історію. Будьте розумними, чесними, гордими. Де б ви не були ніколи не забувайте свій дім, своє село, свою родину та свою БАТЬКІВЩИНУ!

РІЗДВЯНЕ СВЯТО:

"КОЛЯДУЄМ, КОЛЯДУЄМ 

МОВ АНГЕЛИКИ МАЛІ"

Вихователь:       

                                   Різдвяна зірка на небо вийде

                                   Малий Ісусик до дітей прийде

                                   Малий Ісусик Божа дитинка

                                   Буде Святвечір, буде ялинка

                                   Буде колядка в кожній хатині

                                   Настане втіха по всій Україні!

-         Чи чули ви про наших маленьких колядників? Невже не чули?

Колись давно на Україні їх було дуже багато. Коли наставали Різдвяні свята, маленькі колядники, спіймавши чарівним неводом найяснішу зірку і викувавши у чарівній кузні срібні дзвіночки, вирушали дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не збилися з дороги, бо несли вони людям радісну звістку про народження Христа. Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами і люди раділи, що до них ідуть гості. Щасливі господарі пригощали колядників медівниками, горішками, яблуками, різними Різдвяними ласощами.

(Під дзвін дзвіночків заходять діти. Попереду хлопчик несе велику Різдвяну зірку.)

Вихователь:      А хто ви такі?

                                 Куди путь тримаєте? І чого бажаєте?

                                 Раді ми вас тут вітати, але просимо про себе розказати!

Хлопчик:        Із-за гіроньки,з-за калиноньки

                            Ми колядники з Україноньки!Куди йшли- туди прийшли!

                            А чого бажаємо –зараз заспіваємо!

                            Дозвольте господарі колядку заспівати ,

                            Колядку заспівати, Христа прославляти!

КОЛЯДКА     «  СВЯТИЙ ВЕЧІР »

Хлопчик:      Містом білим новорічним неспішною ходою

                          Ми за звичаєм батьківським ходим колядою 

                         Побувати в кожнім домі ми ніяк не в змозі

                         Ходим тільки де знайомі , де нам по дорозі.

Вихователь:   Навколо хати спокій , мир . Піднявся тихо місяць з гір.

                             І вся родина в свято дома. В кошарах ситая худоба.

                             Раптом у двері чується стук,  з подвір’я веселий лунає звук!

                             Виходьте господарі з хати,  прийшли діти до вас колядувати!

Виходять господар та господиня:

Господиня:   Гарно хату я прибрала, наварила , напекла!

                           Цілий рік гостей чекала і ось настала ця пора!

         Вже моя світлиця та й радая стала , бо гостей дорогих вже ся дочекала!

Господар:   Ми часу не гаяли хату хату до свята готували

                         Вас, колядники любі, в гості давно чекали!

     Діти:     Добрий вечір господарю у вашій оселі

               Прийміть наші побажання на свята веселі

                            В день Різдва Христового ми прийшли в ваш дім,

                            Щоб добра і злагоди побажати всім!

Сію, сію посіваю із Різдвом усіх вітаю! Щастя й радості бажаю!

У щасливій вашій хаті, щоб ви всі були багаті!

Щоб були усі в оселі і щасливі і веселі!

                            Колядин- коляда я у мами одна!

                            У потертім кожушку дайте нам по пампушку!

                            Діставайте із печі запашнії калачі,

                            Та готуйте хліб і сало- бо нас прийшло чимало!

                            Ой дайте, ой дайте, що маєте дати

                            Не хочете дати, то виганяйте з-під хати!

Господиня:   А ви заспівайте колядку веселу ,щоб звеселити нашу оселю.

                           

                            Як будете гарно співати тоді будем коляду давати!

КОЛЯДА:  « У  СВЯТВЕЧІР РАЗ ЮРБОЮ…»

Діти: Я малий колядничок знаю гарні колядки

             Маю шапку кожушок і новенькі чобітки

             Мене мороз не налякає, ані сніг, ані сльота

             Бо сьогодні я співаю про маленького Христа!

                       Колядую, колядую!

                       Я колядочку новую на порозі ізнайшла в вашу хату принесла!

                      Тож стрічайте-зустрічайте, чим багаті пригощайте

                      Колядничку молоденьку буду всьому я раденька!

Колядин-колядин я у батька один,  по коліна кожушок, дайте тітко пиріжок!

Може буть горіхів жменька, пампушок чи ковбаса.

В мене торба не маленька – нижче пояса звиса!

Буду я колядувать поки сил мені стає!

Поки голос не захрипне , поки місце в торбі є!

                          Я дитина маленька- в мене одежина тоненька.

                          Вечір добрий, дайте пиріг довгий

                          Та скоріш виносьте мене не морозьте!

Я маленька колядничка в мене теплі рукавички

Всіх здоровлю і вітаю, щастя радості бажаю!

Щоб жили ви всі у мирі і здорові і щасливі!

                           Я малий колядничок дайте гроші в кулачок!

                           Не давайте дрібняки – бо в кишенях дірочки,

                           Будьте люди гонорові – дайте гроші паперові!

Колядин-колядин я у батька  не один!

Куца сорочка – винось бабо бубличка!

Коротенький кожушок – винось бабо пампушок!

                           Колядую, колядую ковбасу і шинку чую!

                           Колядую, колядую із кінця в кінець,

                           Виносьте господине смачненький млинець,

                           А на верх млинця- покладіть кусок сальця!

Коляда-коляда! Що ти тітко напекла?

Неси швиденько до вікна свого смачного пирога!

Не щипай,  не ламай, а по цілому давай!

Вихователь:  Ну що колядники замерзли? Давайте пограємо в гру та й зігріємось трішки.  

         

                         ГРА  « ПОЦІЛЬ СНІЖКОЮ У ЦІЛЬ»

Діти:     В день Різдва Христового ми прийшли в ваш дім,

                  Щоб добра і злагоди побажати всім!

                  Бог предвічний буде з нами – славимо його ім’я!

                  І разом з колядниками колядує вся сім’я!

                     КОЛЯДКА « У ВИФЛИЄМІ…»

Діти:     Господарі, прощавайте! У добрі тут проживайте!

                   Щоб у всьому вам щастило, щоб вам жити було мило!

Господар:      Дякуємо вам,любі, за те ,що завітали !

Господиня:   Різдво наше гарним словом щиро величали!

Вихователь:      Господарі колядників пригостили,

                                На наступний рік у гості запросили.

                                Адже щедра коляда на рік уперед загляда!

                           КОЛЯДКА     «СВЯТВЕЧІРНЯ»

Вихователь: У світлу ніченьку зимову повіншую і я вас добрим словом.

                               Аби сіялось, родилось, на гаразд усе робилось,

                               У садочку , в полі , в хаті, щоб добра було багато.

                               Щоб росли здорові діти, аби мир був в цілім світі!

                               Аби вам весь Новий рік було краще ніж торік!