Методична скарбничка

 ''Діти повинні жити у світі краси, гри, казки , музики, малюнка, фантазії, творчості...''

                                     В. Сухомлинський

 

    Сьогодні назріла гостра потреба для вихователів ДНЗ та батьків глибше вивчати українську етнопедагогіку, поглибити національно-патріотичне виховання з метою збереження нації, відродження національної свідомості та забезпечення духовноїєдності поколінь.

   Враховуючи допитливість дошкільнят часом ми не спроможні пояснити їм значення окремих слів чи передати дітям певний часовий відтінок тексту, епоху про яку йдеться, відтворити життя українського народу з усіма його деталями та місцевим  колоритом. Тому доцільно при подачі дітям знань з розділу «Народознавство» використовувати говірки, діалектизми, історизми тощо.      

    Саме з цією метою було укладено Народний тлумачний словничок . Буде дуже приємно якщо  даний матеріал стане Вам у пригоді.

       

У жовтні 2016 року у дошкільному закладі Дмитровицького НВК відбулось засідання методоб’єднання вихователів старших груп Мостиського району на тему: «Створення розвивального середовища  у ДНЗ методом проектів».

   Велика подяка  дружньому, творчому колективу на чолі з неординарним та креативним керівником. Як завжди цікаво, нестандартно, повчально, змістовно.

    У квітні 2015 р. у дошкільному закладі Дмитровицького НВК відбулося практичне заняття з елементами тренінгу на тему: "Казкотерапія - використання терапевтичних казок і оповідань для проведення виховного процесу роботи з дошкільнятами".

   Протягом цілого заняття ми  мали можливість ознайомитись із роботою вихователів та їх вихованців , а також навчилися інноваційних методик з казкотерапії.

    Разом  з  вихователями старших груп садочків Мостиського району та методистом відділу освіти Стециною  М.О. брала активну участь у надзвичайно цікавій інсценізації  казки "Спляча красуня". Усі  присутні отримали незабутні враження та позитивні емоції. 

                               

                                     

    

Друкувалась у Науковому часописі «Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка» який публікує результати наукових досліджень та практичних розробок у галузі педагогіки:

УДК 372.03:372.3

Івах С.М.

Левецька М.І.

ОСНОВНІ ЗАСОБИ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ

ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

У статті акцентовано на важливості розвитку креативності у дітей раннього віку; наголошено, що цінним у розвитку креативності дитини раннього віку є не стільки продукт (результат) як сам процес творчості. В зв’язку з чим важливим засобом розвитку творчості дитини вважаємо організацію предметного середовища, компонентами якого є предметно-ігрове, природне та соціальне середовище. Автором також виокремлено та охарактеризовано основні засоби розвитку креативності малюків (ігрову діяльність, спілкування, мистецтво (образотворче і декоративно-прикладне), експериментування); наголошено на дієвості використання в умовах дошкільного навчального закладу таких засобів як творчі ігри, творчі вправи, конструювання, малювання, ліплення, аплікації та особливостях співпраці щодо розвитку творчої особистості дитини дошкільного закладу з сім’ями вихованців.

Ключові слова: креативність, творчість, діти раннього віку, засоби розвитку креативності, творчі ігри, творчі вправи, конструювання, малювання, ліплення, аплікація, ігрова діяльність, спілкування, мистецтво, експериментування. 

Ivakh S.

Levеtska M. 

THE MAIN TOOLS OF CREATIVITI IN EARLY INFANS

In the article emphasis on the importance of creativity in early infans; stressed that the issue of creativity in the young child is not so much the result as

the process of creation. In this connection the important means of creative child consider substantive environmental organization, whose components are subject-game, the natural and social environment. The author highlights the specificity of creativity young child as the process of creation; the basic tools of creativity kids (play activity, communication, art (fine arts and decorative arts), experimentation)) are allocated and described. The effectiveness of use in kindergarten facilities such as design, drawing, modeling, appliqué and features of cooperation for the development of the creative person pre-school child with families nursling are stressed in the article.

Key words: creativity, creative, early infans, the means of creativity, imaginative play, play activity, designing, drowing, modeling, application, game activity, communication, art, experimentation, activities.

      Актуальність дослідження. Сучасний зміст дошкільної освіти передбачає гармонійний та різнобічний розвиток дитини за умови здійснення педагогічного процесу на засадах гуманізації та демократизації. Зокрема, Базовий компонент дошкільної освіти України орієнтує педагогів на впровадження у практику цілісного підходу до розвитку, виховання і навчання дитини, який передбачає формування життєздатної, свідомої, усебічно розвиненої, творчої особистості. Із огляду на це, особливого значення набуває питання розвитку у дітей креативних здібностей та формування творчого ставлення до життя.

       Кожна дитина народжується з природними творчими задатками, але творчими людьми виростають лише ті, умови виховання яких дозволили розвинути ці здібності вчасно. У цьому контексті багато залежить від того, хто опиниться поруч із дітьми, коли вони робитимуть перші кроки у складному та багатогранному світі творчості.

      Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі формування творчої особистості присвячено значну кількість досліджень. Більшість науковців визначають творчість як системне явище, певну сукупність взаємопов’язаних елементів: творчі здібності, творчий процес, ступінь індивідуального розвитку творчих здібностей, якостей особистості, що забезпечують творчу діяльність, яку можна стимулювати і спрямовувати у певну систему. М. Бахтін, І. Бех, Л. Виготський, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн, Б. Тєплов вважають найважливішими у формуванні творчої особистості психологічні аспекти творчості, внутрішні процеси, а механізм уяви, сприйняття, фантазії, волі – основою творчої діяльності. Наукові праці Г. Альтшуллера, В. Клименка, В. Моляко [3], Ю. Кулюткша, Д. Пойа торкаються проблеми управління процесом творчості, створення умов, які б забезпечували інтуїтивне осягнення ідей розв’язання проблеми; створення творчого клімату в науковому, інженерному, педагогічному та учнівському колективах; пропонують особливі евристичні прийоми вирішення творчих завдань, форми стимулювання творчої активності людини.

        Проблема розробки шляхів розвитку творчої особистості знаходиться у центрі уваги багатьох сучасних педагогів і психологів (В. Алфімов, В. Андрєєв, С. Бакмаєва [2], Д. Богоявленська, В. Бутенко. В. Загвязинеький, В. Кан-Калик, Н. Кичук. П. Кравчук, О. Кульчицька. В. Моляко [3]. О. Листопад [6], М. Поташник, В. Рибалка, С. Сисоєва, Т. Сущенко, Н. Тализіна та ін.).

         Безсумнівно витоки творчих сил людини йдуть із раннього дитинства, з того часу, коли творчі прояви є часто мимовільними, а іноді і життєво необхідними. Як форма активності, творчість є універсальним засобом розвитку індивідуальності. Вона надає людині необхідний резерв сил для дієвого відношення до дійсності та оточення.

        Викладене й зумовило вибір нами теми статті, метою якої є розкрити основні засоби розвитку креативності дітей раннього віку.

      Виклад основного матеріалу. Поза всяким сумнівом, креативність, творчий потенціал – це система, яка абсолютно, так само як підсвідомість, прихована від будь-якого зовнішнього спостереження; більше того, ми добре розуміємо, що й сам носій творчого потенціалу іноді мало або й зовсім нічого не знає про свої творчі можливості. Про справжні творчі можливості конкретної людини ми можемо доказово, а не гіпотетично, говорити лише на основі здійсненої нею діяльності [3, с. 15].

      Ще раз наголосимо, що цінним у розвитку креативності дитини раннього віку є не стільки продукт (результат) як сам процес творчості. Отож, буття і діяльність малюка мають бути організовані так, щоб вона мала змогу вправлятися в умінні бачити нове у відомому й відоме у новому; знаходити в природному, предметному та соціальному довкіллі відмінне, схоже, однакове; виділяти дивне, незвичне, чарівне, дивовижне, емоційно на нього реагувати (дивуватися, радіти відкриттю, сумніватися). Тобто важливо розвивати в малюка почуття нового, що стимулює самодіяльну творчу активність, урізноманітнює буття, дає змогу бути експериментатором, дослідником.

     Важливу роль в творчому розвитку дитини відіграє навколишнє середовище. Тому слід зробити кімнату світлою, веселою і цікавою. Обов’язково потрібно розвісити на стінах малюнки, навчальні картинки. З позиції, висловленої О. Кононко, “в цілому розвивальне середовище можна представити у вигляді круга, в центрі якого знаходиться “Я” (мій простір, середовище мого внутрішнього життя) і який поділено на сегменти – предметно-ігрове, природне та соціальне середовище” [4, с. 118].

     Творчий розвиток дітей раннього віку немислимий без фізичної активності. У ранньому віці дитина добре бігає, здатна змінювати швидкість, напрямок або характер руху, наприклад, перейти від бігу до ходіння за сигналом вихователя. Уміє під час ходьби триматися прямої лінії, а також кидати м’яч і не втрачати при цьому рівноваги. Може стрибнути з місця, встати з положення лежачи, не розгойдуючись. Стрибає з нижньої сходинки (40 см), чергує ноги, піднімаючись по сходах. Без зайвих зусиль катається на велосипеді, повертаючи на ходу. Може одночасно діяти руками й ногами (плескати в долоні і притупувати). Одягається й взувається найчастіше самостійно [5, с. 19].

      Рухова активність дитини та її психомоторна сфера не обходяться без активної участі нервової системи та керівництва головного мозку. У ранньому віці діти ще перебувають на шляху розкриття своїх можливостей. Водночас рухові можливості розширюють творчі обрії малюка. Тому педагоги та батьки мають завжди пам’ятати про це та створювати максимальні умови для психомоторної творчості дитини, спонукати до неї.

     На думку Л. Артемової, найбільше сприяє творчому розвитку дитини спонукання до пізнання дійсності, збудження спостережливості й допитливості, заохочення до створення образів уяви, активізація пригадування та ін. Основою цього є практичні цілеспрямовані дії, ігрова діяльність, під час яких дитина сприймає предмети і явища навколишньої дійсності, усвідомлює зв’язки між ними [1, с. 57].

     Отож, щоб сприяти проявам креативності, слід прилучати дитину до різних видів діяльності, спостережень, пояснень, експериментувань. Основним засобом найвагоміших змін є ігрова діяльність. Гра для дитини природне джерело позитивних переживань, задоволення, радості. Через неї можна з легкістю пізнати життя, довкілля, близьке оточення, предмети і явища. Для реалізації різноманітних ігор у кімнаті, де зростає дитина, мають бути іграшки для розвитку тактильних, зорових, звукових, нюхових відчуттів. Адже самостійне використання досвіду, отриманого в ігрових ситуаціях, забезпечує можливість відбору потенційно успішних форм поведінки, які утворюють основу для формування майбутніх стратегій досягнення успіху в різних життєвих ситуаціях. Успішне оволодіння грою створює передумови для виникнення продуктивних видів діяльності, які, своєю чергою, стимулюють розвиток креативності дитини [3, с. 39].

      Уже на третьому році життя у дітей творчі прояви можна прослідкувати у ході рольових ігор. Головною іграшкою може бути лялька. На цьому етапі гра для дитини стає відображенням життя і за умов належного керівництва дорослого, – могутнім засобом пізнання життя та творчого розвитку загалом [6, с. 59].

     Усі близькі до гри види творчості, на думку Т. Поніманської зумовлені потребою дітей у діяльному, образному освоєнні вражень. На цьому шляху дитину весь час переслідує проблема відсутності знань, нерозвиненість навичок. Тому обов’язково поруч з дитиною має бути обізнаний, дбайливий дорослий, здатний своєчасно підказати і показати дітям способи подолання труднощів.

      Для творчих проявів дітей раннього віку існує велика кількість вправ і творчих завдань, які повинні відповідати віковим потребам і особливостям дитини. Спочатку потрібно виконувати творчі завдання разом з малюком, а потім просити повторити те ж саме самостійно. У разі невдачі не потрібно переживати чи тим більше карати дитину, оскільки це принесе лише шкоду. Краще відкласти на певний час гру або творче завдання.

      Для творчих проявів важливим є контакт із зовнішнім світом через спілкування з оточуючими людьми і знайомство з різними об’єктами довкілля – зокрема з природою, предметами побуту. Потрібно частіше говорити з дитиною, називати навколишні предмети, описувати явища, характеризувати їх. Але не варто подавати дитині зайві знання, інформація має бути важливою для життя дитини.

       Якщо дитині приділяють мало уваги у спілкуванні, вона може різко відставати від однолітків у творчому розвитку. Наприклад, демонстрування дитині способу виконання певної дії має супроводжуватися словесним поясненням. Мовчазний показ вимагає великої кількості повторень, а підкріплена словом дія засвоюється значно швидше.

Необхідно частіше схвалювати, заохочувати і підтримувати малюка. А коли він щось зробив неправильно, то треба говорити йому про це, не підкреслюючи негативних моментів.

       На третьому році життя дитина починає розуміти вказівки дорослих і прагне регулювати свою поведінку. У цей період мова дорослого особливо привертає увагу малюка. Діти із задоволенням слухають все, про що говорять старші між собою, крім того, вони захоплюються казками або віршами, які читають їм дорослі [6, с. 74].

       У ранньому віці у дитини також простежується активний інтерес до музики, що виражається в бажанні промовляти і підспівувати рядки віршів і пісень, інсценувати їх. Дитина в змозі наслідувати виразні інтонації. У ранньому віці яскраво виражені відчуття ритму, дитина схильна ритмічно промовляти прості скоромовки та вірші, але особливо це яскраво виявляється в танцях. Діти вбирають в себе те, що несуть їм звуки. Музика необхідна, як для виховання у дитини музичного слуху, смаку, відчуття ритму, так і для розвитку її мови, пам’яті, уваги. Малята дуже швидко навчаються чути і слухати музику, знайомляться з музичними інструментами, дізнаються, як змінюється темп і тембр музики [6, с. 78].

       Одним із ефективних та незамінних засобів розвитку творчості дитини є мистецтво (образотворче і декоративно-прикладне) зі своїм розмаїтим, неповторним світом, здатним зворушити душу, виховати повагу до культурних цінностей, розвинути психічні пізнавальні процеси тощо.

       Образотворча діяльність є одним з пріоритетних засобів освітньої роботи в сучасному дошкільному навчальному закладі у креативному розвитку особистості. Вона відкриває дитині світ реально існуючої краси, формує її переконання, впливає на поведінку, дає можливості для пізнання прекрасного та розвитку емоційно-естетичних почуттів.        Образотворча діяльність – одна з найулюбленіших для дітей. Вона одночасно цікавить, викликає позитивні емоції та має продуктивний результат.

       У ранньому віці дитина здатна виразити себе, малюючи олівцями і фарбами (аквареллю, гуашшю), виготовляючи вироби з кольорового паперу, глини і пластиліну. Аби забезпечити розвиток креативності у дітей необхідно ці прояви підтримувати та вміло направляти. З цією метою перед дитиною слід ставити завдання, які вимагають від неї роботи розуму, уяви, фантазії [6, с. 79].

       Орієнтація у кольорі, формі, величині предметів, дія методом “спроб і помилок, опора на творчу уяву, практична апробація нових способів” маніпулювання предметами – важливі у зародженні креативності як здатності продукувати нове [1, с. 102 – 103].

         Конструювання, малювання, ліплення, аплікація розвиває у дитини сюжетне, образне мислення, підтримує бажання дитини, розвиває асоціативне мислення. Малюк має можливість експериментувати, самостійно освоюючи властивості предметів. Все, що дитина робить руками, розкидає іграшки, рве папір, малює, – розвиває її інтелект і креативність. Вміння працювати з матеріалом, а також клеєм і ножицями приходить не одразу, а тому дорослі мають проявити терпіння і розуміння того, що творчий процес, хай хоча і недосконалий, дає змогу дитині чудово розвиватися. Якщо батьки щохвилини зупинятимуть свою дитину, то тим самим перешкоджатимуть розвитку її творчих схильностей. Кубики, пластилін, папір – кращі іграшки для розвитку творчих здібностей дитини. Ці матеріали мають одну загальну характеристику – вони не мають певного призначення, саме тому вони є ідеальними іграшками для дитини раннього віку. Вона може робити з цими матеріалами все, що заманеться.

       У ранньому віці малюки активно досліджують предмети: роз’єднують й з’єднують частини, конструюють, відкривають, вкладають, нанизують, возять, координують свої дії, можуть використовувати елементарні знаряддя, зіставляти предмети за величиною, формою, кольором, добирати однакові та подібні, винаходити елементарні способи дії, починають фантазувати та експериментувати подумки.

       Важливим є експериментування дитини з водою, снігом, піском, ґрунтом, камінцями. Так вона відкриває для себе їхні властивості (тепла, холодна, солодка, гірка вода; пухкий, твердий, слизький сніг; м’який, теплий пісок тощо); знає, що вода втамовує спрагу, приносить полегшення в спеку; любить гратися з природним матеріалом (каштанами, жолудями, листям), намагається їх доцільно використати; і досліджує довкілля, прагне отримати від дорослого; пояснення незрозумілого. Діючи з предметами перетворює свої дії на конструювання чогось нового, на розв’язання проблеми, на дослідження власних можливостей; варіює зі своєю зовнішністю, одягом, іграшками. Виникають перші переваги – обираючи одні іграшки, речі, одяг, дитина відмовляється від інших; вередує, проявляє негативізм як засіб впливу на оточення та спосіб самоствердження; радіє, вдягаючи на свято карнавальний костюм (зайчика, білочки, сніжинки, квітки тощо) та перевтілюється, приймаючи на себе нову ігрову роль; охоче приміряє одяг та взуття дорослих, емоційно реагує, коли її “не впізнають”; усвідомлює, що зовнішність можна змінювати.

      Очевидно, що удосконалення предметних дій, поява різних видів діяльності – гри, малювання, конструювання, музикування – сприяють розвитку креативності, становленню вміння варіювати, видозмінювати засвоєні способи дій з предметами, вносити елементи новизни, експериментувати, використовувати знайоме у нових життєвих ситуаціях.

      Інтерес до творчої діяльності, – кращий стимулятор розвитку дитини раннього віку. Але інтерес дитини до чогось одного швидко зникає, часто від того, наскільки швидко дорослий відмітить і відреагує на інтерес до творчої діяльності, залежить, збережеться він чи ні, розвинеться творчий прояв у щось серйозне або швидко згасне. Тому дуже важливо не упустити творчий прояв дитини. Важливо правильно організовувати педагогічний вплив на розвиток особистості дитини як в умовах дошкільного навчального закладу, так і в родині.

       Науковці радять, що вибираючи методику творчого розвитку, не потрібно прагнути осягнути все. Краще підібрати одну методику або поєднання двох-трьох близьких методик творчого розвитку дітей раннього віку. Не потрібно купувати численної кількості посібників і творчих матеріалів, тому що від їхнього різноманіття дитина може лише заплутатися. Достатньо зробити акцент на різноманітності форм та засобів творчого

розвитку: іграх, навчальних плакатах, навчальних картках, посібниках, відео, музичних засобах.

     Завдання дорослих (вихователя, батьків) – сприяти розвитку предметної діяльності, особистісному та діловому спілкуванню; стимулювати прояв ініціативи у спільній діяльності, співробітництві; створювати умови для розвитку гри через організацію відповідного розвивального середовища; допомагати дитині урізноманітнювати ігрові сюжети, включати в них елементи новизни; надавати можливість обрати за власним бажанням іграшку, дію, заняття; підтримувати мовленнєву ініціативу, словотворчість дитини; організовувати різні види діяльності, розвивати творчу уяву; надавати можливість діяти самостійно; створювати умови для фізичної активності (оволодіння ходьбою, рухами, тонкою моторикою рук).

      Ми дотримуємось думки, що, з метою розвитку творчості малюка, дорослим необхідно створювати відповідні умови, підтримувати його прагнення, пошукові дії, бажання експериментувати, заохочувати допитливість дітей, особливо коли оригінальні розв’язки виходять за межі певної норми, зразка. Важливим засобом розвитку творчої уяви дитини є організація предметного середовища, включення до нього як знайомих предметів з певними функціями, так і неспецифічних, напівфункціональних: коробки, котушки, клаптики тканини, паперу, шишки, гілочки, жолуді тощо. Саме їх пропонують дорослі. Діючи з ними, наділяючи їх різними значеннями в різних ситуаціях, використовуючи варіативно, дитина інтенсивно засвоює принципи і механізми заміщення, фантазує, втілює уявні образи в життя.

      Висновки. Отож, можемо стверджувати, що ранній вік – найважливіший етап розвитку і виховання особистості. Вважаємо, що він найбільш сприятливий для розвитку творчих проявів, оскільки саме в цьому віці у дитини переважають позитивні емоції, з’являється особлива чутливість до різних зовнішніх проявів, особиста активність, відбуваються якісні зміни в діяльності. Дитина раннього віку оволодіває предметним світом, навчається орієнтуватися в ньому, розуміти, що кожний предмет має своє призначення. В цей період відбуваються збагачення змісту творчої діяльності, опанування “мови” творчості.

       Головне правило – це цілеспрямоване та наполегливе стимулювання дитини до креативності. При цьому слід дотримуватися принципу природовідповідності. Насамперед важливо підтримувати і спонукати дитину до становлення її рухової діяльності, бо вона – важлива для нормального розвитку нервової системи та головного мозку. Стрибаючи, бігаючи, танцюючи, активно рухаючись, займаючись спортом, руховою ігровою діяльністю, працюючи руками (малюючи, зафарбовуючи, штрихуючи, вирізаючи, майструючи), дитина сприяє розкриттю потужного потенціалу власного мозку. Що більше встановлюється зв’язків між ділянками мозку дитини, то вища його продуктивність. А отже, підвищується творчий потенціал дитини, більше розкриваються її задатки, трансформуючись у різноманітні здібності.

      Особливі можливості для проявів креативності дитини раннього віку має образотворча діяльність. Саме у ній можна якнайширше використовувати зацікавленість дітей у розвитку рухових навичок. Розмір олівців, зусилля при натиску, які потрібні для отримання яскравого кольору, пензлики різної товщини, нахил поверхні, на якій лежить папір для малювання, – усе це складові розвитку моторики дитини. Окрім цього, малюк має можливість отримати матеріальний результат (виріб з пластиліну, тіста, малюнок, аплікацію), відмінний від таких же результатів ровесників. Це забезпечує індивідуальний характер творчості та створює умови для реалізації суб’єктності дитини. Прагнучи отримати визнання, діти вдаються до видозміни засвоєного раніше досвіду діяльності, починаючи діяти творчо.

Література

1. Артемова Л. Колір, форма, величина, число / Любов Артемова. – К. : Томіріс, 1997. – 146 с.

2. Бакмаєва С. Розвиток дитячої креативності засобами зображувальної діяльності з використанням методів ТРВЗ/РТУ / Світлана Бакмаєва // Інноваційні технології в дошкільній освіті України: розвиток дитячої обдарованості та креативності : Матеріали Всеукраїнського науково-методичного семінару Інституту розвитку дитини НПУ імені М.П. Драгоманова / укл. І.І. Загарницька. – К., 2012. – С. 23 – 26 .

3. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень / за ред. В.О. Моляко, О.Л. Музики. – Житомир : Вид-во Рута, 2006. – 320 с.

4. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні : наук.-метод. посіб. / наук. ред. О.Л. Кононко. – К. : Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003. – С. 115 – 122.

5. Кочерга О. Психофізіологія творчості дітей : посібник / Олександр Кочерга. – К. : Шкільний світ, 2011. – 127 с.

6. Листопад О. Творчі прояви дітей раннього віку / Олексій Листопад // Вісник Інституту розвитку дитини. Серія : Філософія, педагогіка, психологія : Збірник наукових праць. – К., 2011. – Вип. 17. – С. 59 – 64.

Івах Світлана Михайлівна – Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти.

Левецька Марія Іванівна – вихователь ДНЗ с. Мостиська Другі “Калина”, Львівська область.

       МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ 

НАРОДОЗНАВЧОЇ РОБОТИ 

В ДНЗ

    Невичерпним джерелом  розвитку особистості є народознавство.

 Адже немає талановитішого вихователя, ніж рідна земля та її народ. Народна творчість, фольклор, традиції – це характерні народні вихователі.

Народознавство виховує у наших малят моральні, патріотичні, естетичні, творчі задатки. Якщо враховувати виховну силу   народної казки, пісні, вишиванки, то вони є найважливішими засобами розвитку дитячої особистості. За допомогою етнографії можна закласти в майбутнє покоління чемність, відповідальність, доброзичливість.

Кожна нація має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть. Звичаї — це не відокремлене явище в житті народу, це — втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. Вони безпосередньо впливають на духовну культуру народу, а це, у свою чергу, впливає на народну творчість. Саме тому народна творчість нерозривно пов'язана зі звичаями народу.

Народні звичаї охоплюють усі сфери громадського, родинного і особистого життя людей. Це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших національних справах. Звичаї, а також мова — це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Вони виробилися впродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу

Інтерес дитини до минулого батьків, бабусь і дідусів, до народних традицій є могутнім чинником розвитку повноцінної соціальної особистості, з високими життєвими позиціями, духовними потребами. Бабусина казка, мамина колискова, дідусева сопілочка — це те, що залишилося у кожному з нас, що не тільки наповнює теплими спогадами про дитинство, але й формує стійкий зв'язок із рідним народом, його культурою.

Таким чином, дитина змалечку навчається любити свій народ, свою Батьківщину, почуватися її часткою. Одним з основних завдань педагогічної роботи з дітьми є формування в них відповідальності за майбутнє Батьківщини, психологічної готовності до збереження народного майна. Ми маємо допомогти малюкам опанувати особливості побуту, звичаїв, культури українського народу.

ПРИЙОМИ РОБОТИ З НАРОДОЗНАВСТВА

Вихователь обов'язково має бути обізнаним із питань народознавства. Усі засади у роботі з дітьми мають підпорядковуватися головному правилу — від простого до складного. На початковому етапі — це відповіді на запитання з опорою на демонстраційний матеріал. Поступово завдання ускладнюються: дітям пропонується ставити питання вихователеві з опорою на раніше здобуті знання, що пов'язані ситуативним ланцюжком.

Для того щоб успішно розв'язати народознавчі завдання, педагоги використовують цілий комплекс навчально-виховних заходів, що містить, зокрема, різні види творчості: вишиванки, писанки, різьблення по дереву, гончарство, елементи обробки національного одягу, народну пісню, хоровод, гру, вірші, заклички, примовки, прислів'я та приказки, загадки, прикмети, легенди, повір'я. Саме під час заходів, у нерозривному взаємозв'язку, може подаватися матеріал із різних розділів програми, а не тільки з народознавства.

Обов'язковою умовою під час вибору принципів і прийомів роботи з народознавства повинні бути логічні завдання, що мають ігровий зв'язок із сюжетом заняття.

У дошкільній педагогіці існує багато методів і прийомів впливу на дітей, зокрема засобів навчання з народознавства, вибір яких залежить від конкретної ситуації.. Методичні прийоми є результативними за умови, коли вихователь застосовує їх системно, ураховує загальні тенденції психічного розвитку дітей, закономірності діяльності, яку він формує, а також тоді, коли педагог добре знає й відчуває кожну дитину.

Опанувавши за допомогою дорослих основні способи дії, що характерні для тієї або іншої діяльності, діти можуть використовувати їх у тих самих або дещо змінених умовах. Для цього необхідно, щоб у груповій кімнаті та на майданчику були створені умови для різноманітної самостійної діяльності малят. Кожний вид народних іграшок і посібників варто зберігати в певному порядку. Це дозволить дітям знайти потрібний предмет, а після гри повернути його на відповідне місце. Важливо продумати, як найраціональніше розподілити матеріал для того, щоб діти могли зайнятися різноманітною діяльністю, не заважаючи одне одному.

Плануючи роботу з народознавства, вихователь повинен ураховувати, що організація, форми роботи та дидактичний матеріал мають відповідати віковим особливостям дітей, можливостям їх загального й психічного розвитку. Прийоми роботи, що застосовуються вихователями, необхідно добирати залежно від основних завдань заняття, а також від його характеру. На заняттях може використовуватися одна з форм роботи або їх комплекс форм.

Складовою частиною заняття є аналіз або, інакше кажучи, відповіді дітей на запитання за його змістом. Дуже важливо, щоб питання були ретельно продумані й підготовлені. Від цього залежить якість відповідей дітей. Важливо, щоб педагог ставив запитання не тільки за змістом попереднього заняття, ураховуючи послідовність подій, їх причинно-наслідковий зв'язок та ін., але й передбачав моделювання кожної ситуації, тому що від структурної будови питання залежить лексико-граматичне оформлення відповіді кожної дитини.

З метою аналізування знань вихованців вихователеві пропонується:

•       використовувати зошити для самоаналізу, у яких можна фіксувати у вигляді схем опанування матеріалу кожною дитиною;

•       аналізувати проведене заняття;

•       розписувати завдання та подальший план роботи з теми.

ЕТАПИ РОБОТИ

Дорослі повинні постійно дбати про розширювання кругозору дитини, зацікавлювати малят новими відкриттями навколишнього світу, докладати зусиль щодо формування свідомої особистості, щоб дитина почувалася господарем свого «Я».

Сьогодні дедалі більшою мірою усвідомлюється думка, що фундамент особистості закладається у дошкільні роки і має величезне значення для успішного подальшого життя людини. Важливо, щоб пізнавальна діяльність дитини була якомога співзвучнішою з пошуковою пізнавальною діяльністю. Необхідно допомогти дитині стати рівноправним членом сучасного суспільства.

Працюючи з малюками, необхідно приділяти увагу духовній освіті дітей. У художній, музичній, фізично-оздоровчій діяльності впродовж дня, у грі та у повсякденному житі слід націлювати дитину на патріотизм, громадянську відповідальність, прищеплювати морально-естетичні якості.

Вихователь-початківець має бути позитивно налаштований до роботи. Для цього педагогові необхідно створити розвивальне середовище, що максимально відповідає потребам дитини. Підсумком має стати отримання спільних результатів діяльності, відчуття радості за себе та своїх вихованців.

Зважаючи на викладений вище матеріал, пропонуються такі етапи роботи:

·       Проаналізувати попередню діяльність, форми і методи роботи з дітьми.

·       Ознайомитися з досвідом колег.

·        Вивчити наукову та сучасну літературу, що характеризує особливості розвитку  дітей.

·        Підготувати розвивальне середовище з урахуванням вікових особливостей дітей.

·        Конкретно позначити види ігор, наочний матеріал, за допомогою яких відбуватиметься цілеспрямована діяльність педагога (ігри, що активізують мислення дитини та сприяють засвоєнню окремих матеріалів).

·        Скласти план-схему використання засобів, прийомів, дидактичного матеріалу, ігор у спільній і самостійній діяльності.

·        Упродовж усього часового проміжку спостерігати за особливостями формування навичок, наочно-образного мислення у кожної конкретної дитини. 

Сучасні програми дошкільної освіти акцентують  свою увагу на дитині як на неповторній, творчо розвиненій особистості. Не менш важлива роль відводиться рівню народознавчої діяльності дошкільника, крізь яку будується пізнання навколишнього світу.

У стінах ДНЗ, що орієнтовані на розвиток у дошкільників допитливості, пізнавальної активності та розширення знань традицій і звичаїв українського народу, безумовно, може здійснюватись значний вплив на розвиток українознавства, родинних вікових традицій, вивчення родинного виховного досвіду. Підсумком стає здатність дитини до самостійного розв’язання доступних пізнавальних завдань, уміння усвідомлено використовувати досвід народу у спілкуванні з однолітками та дорослими.

Виховання моральності, патріотизму, естетичного смаку за допомогою народознавства доцільніше розпочинати з раннього віку.

З перших хвилин життя дитина оточена ніжністю, лагідністю, посмішками. Усі ці форми душевного контакту виникають інстинктивно і є необхідною умовою повноцінного розвитку немовляти. Жорстокість, ненависть, нерозуміння з боку оточуючих змушують дитину поступово втрачати свої духовні здібності.

Як зробити так, щоб дитина не втрачала свій чарівний скарб духовності: доброзичливість, щирість, людяність?

Насамперед родина та вихователі мають допомогти дитині жити в злагоді з навколишнім світом, запобігти агресивності. Значно легше виховувати у дитини духовність та навчати критично оцінювати свої й сторонні вчинки із людської позиції добра і зла за допомогою народознавства, тобто знань наших предків.

Дошкільників, яким уже доступне опанування духовно-моральних і естетичних цінностей народної культури, необхідно прилучати до історичної пам'яті народу, до його художньої спадщини, до традицій проведення свят, дозвілля, фольклорних посиденьок разом із батьками (відповідно до народного календаря).

Завдання педагогів полягає у тому, щоб поєднати навчання й виховання шляхом вивчення традицій української культури, надання дітям можливості ознайомитися з культурною спадщиною наших предків, вводячи їх здобутки в усі види занять, поступово додаючи їх у повсякденне життя дитячого садка. А завершатимуть цю роботу свята, що є результатом співтворчості дітей і дорослих у галузях народного словесно-поетичного, музичного, танцювального, драматичного мистецтва.

Від перших хвилин знайомства з малюком дуже важливо з'ясувати, який духовний досвід має вихованець і які морально-етичні засади необхідно сформувати у нього:

• почуття колективізму;
• почуття гідності (уміння виконувати доручення, бажання допомогти слабшому);
• уникання конфліктних ситуацій;
•   повагу до літніх людей (співчуття);
• любов до рідних (піклування про їх здоров'я, уміння підтримати).

Залежно від віку та індивідуальних особливостей дитини та її батьків цей перелік можна розширювати. 

Моя стаття у збірнику наукових праць студентів педагогічного факультету Дрогобицького  ДПУ  ім. Івана Франка

"ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ В ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ "